Новини

Мітинг-реквієм присвячений дню пам’яті і примирення та з нагоди відкриття меморіальної дошки випускнику ліцею, який загинув у зоні АТО - Гаіцькому Олександру Володимировичу (25.02.1993 - 26.01.2015)

   

 

      Ми довгий час жили в мирі, але сьогодні стикнулися з тим, що наші воїни АТО гинуть знову, тепер на Сході, за нашу українську незалежність, за те щоб наші діти жили в цивілізованій європейській державі. 

Очі туманить ядуча сльоза, 

Руки скувала утома.

Палить їй душу російська гроза –

Син не вернувся додому.

    Ці слова стали епіграфом до події, яка відбулася в ДНЗ «ХПСЛ» , де було урочисто відкрито меморіальну дошку випускнику ліцею, який загинув у зоні АТО - Гаіцькому Олександру Володимировичу  (25.02.1993 - 26.01.2015)

   Олександр народився в багатодітній родині. З 2009 по 2011 рік  навчався в ДНЗ «ХПСЛ»., де здобув професію «Автослюсар. Електрогазозварник». 2014 року райвійськкоматом був призваний на службу до армії. Олександр не готувався до війни, та війна покликала його у лави захисників України, яку він любив понад усе.

   Попереду у Олександра було все життя. Він був щирим і відданим патріотом України до останнього подиху.

    На урочистості з нагоди відкриття меморіальної дошки приїхали – мама Наталя Іванівна, брати Сергій та Роман, і сестра Людмила

   Мітинг-реквієм відкрив директор ліцею Новосад Ю.А.

 

  Слово було надано класному керівникові – Вічній Оксані Володимирівні, яка відмітила: «Хіба можна описати словами той сум у серці і душі, коли розумієш, що його вже немає?  21 один рік життя – це так мало, занадто мало, до болю в серці, як мало… В наших серцях Сашко залишиться теплим, веселим , завжди усміхненим, добрим хлопцем. Пам’ятаю його сором’язливість, теплоту і доброту. Пам’ятаю теплі очі на останній парті, лагідну посмішку. Він з самого початку навчання в нашому ліцеї відрізнявся від інших дорослістю та відповідальністю, був люблячим та турботливим сином та старшим братом. 

   На цій неоголошеній війні ми втрачаємо найкращих своїх синів. Знай, Сашко, ти назавжди залишишся в наших серцях! Я дуже сподіваюсь, що твоя смерть не була марною. Вічна тобі пам'ять, спочивай з миром.

Часто кажуть, що солдати не вмирають,

Їхні душі - це у небі журавлі...

Та в звичайних... випадкових... теж стріляють

В цій нещадній та невизнаній війні.

Право на відкриття меморіальної дошки було надано класному керівникові – Вічній Оксані Володимирівні

Одного разу я прокинусь вранці рано,

Грайливо сонце буде небо цілувати,

Птахи за вікнами співатимуть сопрано,

А у кутку у чорній хустці… сива мати…

Що то за горе і чи це мені наснилось?

Та янгол за спиною відповість мені:

«Тебе немає, вже за тебе помолились.

Ти вбитий «Градом» був учора на війні…

Перед іконою я стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

І помолюсь за рідну Україну,

За тих солдатів,

Що полягли в жорстокому бою.

Солдате український, я за тебе

Щодня благаю Бога і молю,

Щоб захистив жовте поле, синє небо,

І щоб живим лишився ти в бою.

Перед солдатом стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

За те, що захищає Україну

В запеклому жорстокому бою.

І вірю я: настане день розплати,

Господь засудить наших ворогів,

В огні пекельному довічно їм палати,

Бо прокляли їх українські матері.

І пам’ятник величний звести треба

Тим, хто Україну так любив свою,

Життя віддав за жовте поле, синє небо

В запеклому жорстокому бою.

   Сьогоднішня подія – символ духу, думки й віри, яка об’єднує наш ліцей і спрямовує його спільноту до нових висот і прагнень!   

   З 8 травня 2915 року на будівлі Державного навчального закладу «Херсонський професійний суднобудівний ліцей» відкрито вже другу меморіальну дошку на честь випускника нашого ліцею…

Пам'ять … Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.