Новини
Сьогодні, у День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, ми схиляємо голови перед подвигом тих, хто віддав найдорожче за свободу нашої землі.
Сьогодні, у День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, ми схиляємо голови перед подвигом тих, хто віддав найдорожче за свободу нашої землі.
22 червня для українців, на жаль, уже стало символом не тільки страшної другої світової війни, що забрала життя кожного п’ятого українця. Ця дата акумулювала в собі жертовність української нації, яка впродовж століть, стаючи об’єктом нападу, загарбання та поневолення, безстрашно ставала до боротьби. Від руйнування Києва в 1240 році, через повну окупацію в 1918 і 1941 роках і до сьогодні українці гинуть у жорстокій битві за право існувати, жити й розвиватися на своїй землі.
Нам довелося стати свідками циклічності історії.
22 червня 1941 року о 4-й годині ранку нацистські бомби впали на Київ та інші українські міста.
24 лютого 2022 року о 4-й годині ранку Україна знов прокинулася у вогні: удари російських ракет порушили тишу над Києвом та всією Україною.
У 1941-му українці боронили землю від фашистського знищення, сьогодні їхні нащадки знову стоять на захисті рідного дому, але тепер – під синьо-жовтим прапором, за свою незалежну державу, за майбутнє, яке самі обираємо.
Тоді загинули мільйони – військових і цивільних, дорослих і дітей – усіх, хто опинився на шляху окупантів. Сьогодні знову щодня ми втрачаємо найкращих – захисників на фронті, мирних громадян під обстрілами, дітей, які не встигли навіть пізнати, що таке мирне життя.
Кожне ім’я в списку втрат – це Людина з мріями, планами, прагненнями, талантами. Кожна втрата – це біль, до якого не можна звикнути. Кожна жертва – це невідновна втрата для України. Не маємо права забути НІКОГО!
Сьогодні наша боротьба – це не лише захист України. Це захист цінностей, які століттями творили європейську цивілізацію: права на життя, свободу, власний вибір. Це битва за майбутнє, де сила права переможе право сили.
Пам’ять про загиблих стала частиною нашого генетичного коду, нашим стимулом для боротьби. Їхня жертва – це наш обов’язок не здаватися. Україна вже довела світу, що може протистояти будь-якій агресії. І ми доведемо це ще раз.
Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну, – учора, сьогодні, назавжди.
