Новини

21.02.2019. Міжнародний день рідної мови. В нашому ліцеї пройшов конкурс читців «Моя країна – Україна», який підготували викладачі української мови та літератури Шостенко Н.О. та Яловіцька Н.Д.

   Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного розномаїття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

   Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

   Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. А найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Це - найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

 У нашому ліцеї пройшов конкурс читців «Моя країна – Україна», який підготували викладачі української мови та літератури Шостенко Н.О. та Яловіцька Н.Д.

Мета конкурсу: виховувати в учнів любов до рідної мови, землі, почуття патріотизму і громадського обов’язку; розвивати навички виразного читання поетичних творів; сприяти моральному, духовному та естетичному вихованню

Журі оцінювало конкурсантів за правилами виразного читання поетичних творів:

1. Правильно став наголос.
2. Дотримуйся пауз.
3. Обери силу голосу (голосно, тихо).
4. Визначи темп.
5. Декламуй емоційно.
6. Покажи інтонацією своє ставлення до твору.

Володимир Лучук           КЛЯТВА Мова кожного народу неповторна і – своя; в ній гримлять громи в негоду, в тиші – трелі солов’я. На своїй природній мові і потоки гомонять: зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять. Солов’їну, барвінкову, колосисту — на віки – українську рідну мову в дар мені дали батьки. Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, — бо ж єдина — так, як мати – мова в кожного із нас!